Чи не кожен з нас сьогодні знає, що таке втрачати… Щодня ми дізнаємося про загибель знайомих, друзів, а хтось втрачає найближчих. Тисячі українських чоловіків та жінок через війну втратили своїх коханих.
Дружини військових — мужні жінки, на чиї плечі лягають безліч обов'язків, які вони раніше ділили з партнерами. Тисячі наших захисників не повернуться додому, а їхні кохані залишаються наодинці.
Саме про це фотопроєкт, який називається «Наодинці». Це історії жінок з різних куточків України, які назавжди втратили своїх коханих. Ці жінки різного віку, професій, життєвих поглядів, бачать різні міста за вікном спальні, але їх об'єднує одне велике горе, як і тисячі інших жінок з різних куточків України.
воював у складі Інтернаціонального легіону територіальної оборони ЗСУ. Загинув 1 вересня 2022 року в бою за місто Бахмут Донецької області
У мене все забите його речами — нічого не змогла викинути. Годинник, який йому купила, кепка, у племінниці лежить його арафатка, яку ще не встигла забрати. Ще маємо зроблені в тісті відбитки наших пальців — Дмитра, мої та сина з донькою.
був командиром відділення у 5-й стрілецькій роті 241-ої окремої бригади територіальної оборони. Помер у лікарні 17 липня 2022 року внаслідок отриманих поранень під час боїв з російськими окупантами в районі села Дементіївка на Харківщині
Мені часто кажуть, що я молода та ще когось знайду. Мабуть, таке можуть бажати лише люди, нещасливі у шлюбі. Якби вони мали такі стосунки з чоловіком, які мала я, ніколи б такого не говорили. Вони б розуміли, наскільки неймовірно великою є моя втрата. Мені нічого не допомагає пережити цей біль.
був командиром патрульного взводу 15-го окремого полку Національної гвардії України. Загинув 6 жовтня 2022 року під час виконання бойового завдання в районі села Терни на Донеччині
Я не знала, що Саша пішов на війну. Дізналася тоді, коли він загинув. Сашко служив у Національній гвардії, був у Дніпрі. Коли почалася повномасштабна війна, сказав, що його перевели у Київ. Їх навіть відпускали додому. Він намагався, щоб ці вихідні збігалися у нас обох. Ми з ним переписувались, говорили телефоном. Часто пропадав зв’язок, але я й подумати не могла, що він воює. Його побратими казали, що він мене дуже сильно любив та оберігав, не хотів, щоб я хвилювалася.
був командиром відділення безпілотно-авіаційних комплексів розвідувального взводу 53-ї окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха. Загинув 8 серпня 2022 року під час боїв з окупантами біля села Павлівка на Донеччині
У мене є кошик із речами чоловіка. Дуже хочу, щоб вони передавались із покоління у покоління, щоб про нього знали і пам’ятали. Моя душа вросла у нього. Я часто згадую наші розмови, зберігаю нашу переписку, його голосові повідомлення. Усі його футболки я залишила собі, нікому не дозволяю їх брати в руки. Досі думаю про Михайла, він мені часто сниться. Коли прокидаюсь, то дивлюсь на пусту половину ліжка і не розумію, чому його там немає. Я все ще його чекаю.
був командиром взводу у 38-му окремому штурмовому батальйоні ЗСУ. Загинув 24 вересня 2022 року під час виконання бойового завдання під Авдіївкою на Донеччині
У нас завжди було багато планів. Ми щовечора перед сном говорили про мрії. Уявляли, що в нас буде будинок на березі моря та сад із трояндами. Найболючіша пора для мене – це ранок, бо я дуже любила починати день з чоловіком. У мене залишилось багато речей Вячеслава, які наче проводять до нього місток. У мене досі є відчуття, що він ось-ось зайде в кімнату.
фотографиня
та авторка текстів
шеф-редакторка
Меморіалу
редакторка
фотопроєкту
дизайнер
дизайнер
фотографиня
та авторка текстів
шеф-редакторка
Меморіалу
редакторка
фотопроєкту
дизайнер
дизайнер
